Антимікробна активність традиційних і новосинтезованих поверхнево-активних речовин як основа створення нових дезінфікувальних засобів
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-4529.2022.5.25-32Ключові слова:
аніонні, катіонні, неіоногенні ПАР, антибактеріальна активність, фунгіцидна активність, дезінфектантиАнотація
У статті наведено результати дослідження антибактеріальних і фунгіцидних властивостей традиційних та новосинтезованих поверхнево-активних речовин різних класів. А також здійснено порівняльний аналіз антимікробної активності катіонних, аніонних та неіоногенних ПАР для з’ясування можливості подальшого їх застосування для створення дезінфікувальних засобів. На підставі отриманих даних розширено спектр про- та еукаріотичних тест-культур мікроорганізмів, щодо яких може здійснювати біоцидний вплив гуанідинвмісний олігомер. Зважаючи на те, що останній активно пригнічує представників видів Escherichia coli, Salmonella typhimurium, Staphylococcus aureus, а також гриби Candida albicans, цю новосинтезовану ПАР можна вважати перспективною щодо подальшого використання для створення антимікробних засобів широкого спектра дії. На користь перспективності застосування гуанідинвмісного олігомеру як базової сполуки під час створення нових дезінфектантів свідчить широкий спектр антимікробної дії, стійкість під час зберігання, відсутність запаху та відносна простота синтезу.
Посилання
McDonnell G, Russell AD. Antiseptics and disinfectants: activity, action, and resistance. Clinical Microbiology Reviews. 1999;12(1):147–79.
Bureš F. Quaternary ammonium compounds: simple in structure, complex in application. Topic in Current Chemistry. 2019;377(14):1–21. DOI: 10.1007/s41061-019-0239-2
Sehmi SK, Allan E, MacRobert AJ, Parkin I. The bactericidal activity of glutaraldehyde-impregnated polyurethane. MicrobiologyOpen. 2016;5(5):891–7. DOI: 10.1002/mbo3.378
Falk NA. Surfactants as antimicrobials: a brief overview of microbial interfacial chemistry and surfactant antimicrobial activity. Journal of Surfactants and Detergents. 2019;22(5): 1119–27. DOI: 10.1002/jsde.12293
Zhou C, Wang Y. Structure–activity relationship of cationic surfactants as antimicrobial agents. Current Opinion in Colloid & Interface Science. 2020;45:28–43. DOI: 10.1016/j.cocis.2019.11.009
Ahmady AR, Hosseinzadeh P, Solouk A, Akbari S, Szulc AM, Brycki BE. Cationic gemini surfactant properties, its potential as a promising bioapplication candidate, and strategies for improving its biocompatibility: A review. Advances in Colloid and Interface Science. 2022;299:102581. DOI: 10.1016/j.cis.2021.102581
Vortman MYa, Pysmenna YuB, Rudenko AV, Tretyak VV, Lemeshko VN, Shevchenko VV. Fungicidical and bactericidical activity of alkyl-substituting polyetherguanidines. Biologichni Studii / Studia Biologica. 2020;14(3):65–78. DOI: 10.30970/sbi.1403.630
Al-Sabagh AM, Elsabee M, Khaled K, Eltabie AE. Synthesis of some surfactants based on polytriethanolamine and investigation of their surface active properties. Journal of Dispersion Science and Technology. 2010;31(10):1335–43. DOI: 10.1080/01932690903227584
Samanta A, Ojha K, Sarkar A, Mandal A. Synthesis and characterization of triethanolamine derivative of sodium dodecyl sulphate and its use in enhanced oil recovery. Journal of Petroleum Engineering & Technology. 2011;1(2):1–8.
Blaedel WJ, Knight HT. Purification and properties of disodium salt of ethylenediaminetetraacetic acid as primary standard. Analytical Chemistry. 1954;26(4):741–3. DOI: 10.1021/ac60088a040
Robson RJ, Dennis ЕA. The size, shape, and hydration of nonionic surfactant micelles. Triton X-100. The Journal of Physical Chemistry. 1977;81(11):1075–78. DOI: 10.1021/j100526a010
Lerones C, Mariscal А, Carnero M, García-Rodríguez A, Fernández-Crehuet J. Assessing the residual antibacterial activity of clinical materials disinfected with glutaraldehyde, o-phthalaldehyde, hydrogen peroxide or 2-bromo-2-nitro-1,3-propanediol by means of a bacterial toxicity assay. Clinical Microbiology and Infection. 2004;10(11):984–9. DOI: 10.1111/j.1469-0691.2004.00967.x
McFarland J. The nephelometer: an instrument for estimating the number of bacteria in suspensions used for calculating the opsonic index and for vaccines. Journal of the American Medical Association. 1907;XLIX(14):1176–78. DOI: 10.1001/jama.1907.25320140022001f
Bollela VR, Sato DN, Fonseca BAL. McFarland nephelometer as a simple method to estimate the sensitivity of the polymerase chain reaction using Mycobacterium tuberculosis as a research tool. Brazilian Journal of Medical and Biological Research. 1999;32(9):1073–76. DOI: 10.1590/S0100-879X1999000900003
Wiegand I, Hilpert K, Hancock REW. Agar and broth dilution methods to determine the minimal inhibitory concentration (MIC) of antimicrobial substances. Nature Protocols. 2008;3(2):163–75. DOI: 10.1038/nprot.2007.521
Reybrouck G. The testing of disinfectants. International Biodeterioration & Biodegradation. 1998;41(3-4):269–72. DOI: 10.1016/S0964-8305(98)00024-9
Andrews JM. Determination of minimum inhibitory concentrations. Journal Antimicrobial Chemotherapy. 2001;48(Suppl S1):5–16. DOI: 10.1093/jac/48.suppl_1.5
Sacks ST, Glantz SA. Introduction to biostatistics – an annotated bibliography for medical researchers. Western Journal of Medicine. 1983;139(5):723–9. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1010993/pdf/westjmed00195-0127.pdf
Glantz SA. Primer of Biostatistics. 7th ed. The McGraw-Hill Companies; 2012. 327 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Iryna Furtat, Oleksii Nechypurenko, Polina Vakuliuk, Maryna Vortman, Valerii Shevchenko
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
