Ценопопуляції Isopyrum thalictroides L. у Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України

Анотація

У статті наведено результати дослідження ценопопуляцій європейського реліктового виду, регіонально рідкісного декоративного весняного ефемероїда Isopyrum thalictroides L. на колекційній ділянці «Рідкісні рослини флори України» та ботаніко-географічних ділянках «Алтай і Західний Сибір» та «Степи України» Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України (НБС). Походження I. thalictroides на ділянках НБС відрізняється. На ділянці «Рідкісні рослини флори України» I. thalictroides є інтродукованим видом, на ділянках «Алтай і Західний Сибір» та «Степи України» – ергазіофігофітом. На ділянках НБС I. thalictroides виявляє тенденцію до розширення території, проникає в лісові (ділянка «Алтай і Західний Сибір») та лучно-степові (ділянка «Степи України») культурфітоценози, де формує спонтанні ценопопуляції. На ділянках НБС умови місцезростань і розміри ценопопуляцій I. thalictroides відрізняються: найбільша – на ділянці «Рідкісні рослини флори України» (2,6 × 2,6 м), середня – «Алтай і Західний Сибір» (розміри локусів 1,3 × 1,3 м, 0,4 × 0,4 м та 0,1 × 0,1 м), найменша – «Степи України» (0,3 × 0,3 м). Ритми росту й розвитку I. thalictroides в умовах Києва цілком відповідають сезонним коливанням температур. Найбільш раннє квітування I. thalictroides спостерігалось на ділянках НБС у першій половині квітня 2020 р., пізнє – у другій половині квітня у 2021–2022 рр.; період квітування – початку плодоношення на всіх ділянках збігався. Ценотичні умови місцезростань I. thalictroides у складі штучно сформованого рослинного покриву на ділянках НБС та в природі відрізняються. На ділянках НБС вид росте спільно з інтродукованими, місцевими та чужорідними видами рослин, проявляючи значну еколого-ценотичну пластичність. Спектри вікових станів усіх ценопопуляцій I. thalictroides на ділянках НБС лівосторонні. Сумарний відсоток пагонів прегенеративного періоду онтогенезу (ювенільні, імматурні, віргінільні) дуже високий (88,98–93,62 %). Найвищими є значення для віргінільних пагонів (71,78–82,98 %), що може бути зумовлено переважанням вегетативного розмноження над насіннєвим. Просторовий розподіл пагонів у ценопопуляціях I. thalictroides груповий, що може бути зумовлено поєднанням барохорії та вегетативного розмноження. Кількість пагонів у ценопопуляціях I. thalictroides на різних ділянках НБС суттєво відрізняється: найбільша – на ділянці «Рідкісні рослини флори України» (3562 пагони), середня – «Алтай і Західний Сибір» (1017 пагонів), найменша – «Степи України» (47 пагонів). Натомість середня щільність пагонів у всіх ценопопуляціях I. thalictroides є високою, спільномірною і становить 522–546 різновікових пагонів на 1 м2. У генеративних пагонів залежності кількості квіток та/або плодів від висоти пагонів не виявлено. Дослідження росту й розвитку I. thalictroides на ділянках НБС показало, що формування ценопопуляцій, як інтродукційних, так і спонтанних, є ефективним і перспективним методом збереження та охорони цього виду ex situ.